Персони
 
   

Як Ви вже, мабуть, зрозуміли, на цих сторінках немає нічого офіційного, хіба що, перелік виконавців. Саме їм, людям, які ніколи не здогадувались, як у кінці кінців буде звучати та чи інша композиція, присвячений цей розділ. Отже, нічого офіційного. Лише кілька подробиць, особистих спогадів й міркувань.

...Звісно, десь там у студійних потаємних скриньках лежали невикористані треки із записами телинки, але вони були чужі. Зробити танцювальний мікс із цим геніальним гуцульським інструментом дуже кортіло, значить — треба робити власні записи. Саме для цієї почесної місії й було запрошено до Кофеїну Руслана Пашинського. Саксофоніста, кларнетиста, клавішніка, викладача, в якого, на додачу, є дуже симпатична валізка із всілякими українськими сопілками, окаринами, гудками та рештою фольклорних скарбів. Перед записом був створений 4-тактовий loop із барабанів та контрабасу, який поставили на повтор. І Руслан протягом трьох хвилин грав суцільну імпровізацію, дуже виразну і ритмічно різноманітну, з якої, власне, потім була видобута основна тема «Telynka_Continental» (Part I). У другій частині «Telynka_Continental», окрім основного матеріалу, використовується додаткове награвання, дуже завзяте та енергійне.

Відношусь до тих людей, що отримують певну — часом трохи збочену — естетичну насолоду від творів Павіча та Бреговіча. Тобто, ідея поповнити «Shopping Hour» сербською піснею цілком очікувана. Подзвонила старовинному приятелеві Свєтіславу Ґрбічу. За деякий час він знайшов у скарбницях рідного народу пісню до душі, - й ми записали основний вокал композиції «Ne Kuny Me». Потім Свєтіслав розповідав фрагмент прози Чарльза Буковськи на сумну й замріяну «Die Trennung» («Розтавання»). До речі, німецька мова обрана не випадково: п'єса була написана у 1998 році під враження від розтавання із німецькими музикантами. Ще одна наспівана Свєтіславом тема — «Bela|Crvena» — робилася останньою. У композиції використаний лише перший куплет македонської народної пісні, Свєтіслав запевнив, що далі не цікаво... Щодо аранжування, найбільше за все Свєтіслав не хотів, щоб у ньому було щось турецьке. А оскільки весь проект присвячений поєднанню східного й західного, вирішили записати щось іранське, тим більше, що звукорежисер збирався на канікули на батьківщину — до Ірану.

Для додавання прянощів до «Bela|Crvena» був обраний видатний іранський музикант Reza Abaii. Як кажуть, кращий гейчакіст країни. Для нього біла сформована демо-версія композиції, запис тривав 2 години. У результаті я отримала кілька дублів теми та соло, з яких й було створено те, що зараз грає між 1:00 та 3:30 вищевказаного треку.

Колись проекту Аби МС був необхідний англомовний реп. Й не будь-який, а певний текст. Наша добра приятелька, яка на той час виконувала обов‘язки «substitute lady» в одній з привілейованих київських шкіл, сказала, що в одному класі є хлопець на ім‘я Dimitri, який любить відповідати, репуючи, й взагалі дуже талановитий. Це була абсолютна правда. Виявилось, що Dimitri має дуже соковитий тембр, стильно читає реп англійською та французькою, також, чудово співає й пам‘ятає дещо з рідної мови малагасі. Відтоді, час від часу, ми співробітничаємо. В альбомі «Shopping Hour» Дімітрія можна почути у композиціях «Between Mа and Mо», «Some Coffee In» та «Savoir Aimer».

Як вже було неодноразово зазначено у пресі — але не важко повторити це ще раз — Олена Львова разом із Андрієм Макаренко є моїм улюбленим бек-вокальним дуетом. Їхні голоси неймовірно вдало доповнюють один одне. У результаті виходить м‘яка та соковита, щільна та дуже стильна вокальна фактура, яку хочеться слухати (й використовувати) ще й ще. У даному випадку йдеться про вокальні пачки у «Telynka_Continental (Part I)» А самостійно Олена заспівала у «Between Mа and Mо»: сольну вокальну партію a la oriental, народжену у мерехкотінні свічок, товариських порад та спалахах реготу. Останні були увічнені у «Пісні про Конячку».  Окрім співу, Андрій Макаренко зіграв надзвичайно важливу роль у «The Worldest Music»: він був звукорежисером накопичення та звів третину альбому (2, 3, 4, 6 та 8 композиції). Це вже навіть не згадуючи про те, скільки склянок чаю було випито разом, скільки хвилин музики створено й, взагалі, скільки його душі та фізичних зусиль було вкладено у Кофеїн.

Інколи Олена Яковлєва приходить до нас у гості, і ми намагаємось порахувати кількість років, що ми знайомі. Але дуже скоро нам набридає, й розмова переходить на щось більш осяжне. Насправді, Олена має дві освіти: філологічну (німецька мова) та режисерську. Тож, у неї вийшло досить вдало — як на мій смак — зобразити доброзичливого німецького психоаналітика в останньому треці «Die Trennung».

...Насправді, Олександр Кубік Кубишкін є постаттю легендарною. Він неодноразово рятував комп'ютери Кофеїну від смерті і витягав студійні проекти з полону підступних хард-дисків, про вдячні ми складали пісні. До того ж, Кубік має пружний низький голос й час від часу стає для нас потужним чоловічим хором. Як, наприклад, в композиції «Bela|Crvena» з альбому «The Worldest Music».

Спочатку було бажання. Бажання попрацювати разом. Це стосується всіх персон, які включені до «переліку учасників», але двох людей це стосується у набагато більшій мірі, ніж решти. Я маю на увазі, по-перше, трубача Петра Яковченка, а по-друге, саксофоніста та кларнетиста Ігоря Чернова. В обох випадках (щоправда, з різницею десь у 5 років), почувши їх роботу, миттєво виникла думка: «От якби щось таке зробити разом!..» І приємно, що за деякий час така нагода виникала. Петро прикрасив своєю трубою композиції «Some Coffee In», зігравши все і саме так, як я й хотіла. Ігор, який у цьому проекті грав виключно на кларнеті, створив два яскравих та гнучких соло, які можна почути в серединах композицій «Between Ma and Mo» та «Melele».

А інколи «потрібні» люди до тебе приходять, коли на них не чекаєш. І дуже важливо не прогавити це знайомство, вхопити його за хвіст. З Ольгою Некою трапилось щось схоже. Нас познайомив Павло Столбов, й Оля на перший погляд здалась персоною трохи екстравагантною. Але ж талановитих співачок потрібно перш за все слухати, а потім вже все інше. І коли в них вслухаєшся, закохаєшся назавжди... Хай там як, але я чесно вважаю, що Оля може зробити з піснею щось дивовижне!

Юлія Березовська — це людина, про яку можна сказати, що на її очах (вухах, якщо хочете) створювався «The Worldest Music». Перероблявся. Зводився. Та це не головне. Головне, що, власне, з її артистично запитаних «Isn`t She Wild?» та «Would You Like Some Coffee In?» — що у перекладі з трохи неординарної англійської означає «Чи вона не дика?» та «Чи не хочете Ви трохи кави всередину?» — почались композиції «Isn`t She Wild?» та  «Some Coffee In». А за ними — й весь проект.

Через кілька місяців після виходу альбому подзвонив Роман Солук. «Привіт, ось тут купив «Shopping Hour»… Слухай, кицюню, та я ж не тільки на сопілці граю, а ще й на дудуку. А у переліку написану тільки про сопілку!..» Так, Романе, пробач за недбалість при складанні credits, у композиції «Isn`t She Wild?» ти дійсно грав і на сопілці, і на дудуку. Можна сказати, розпочинав диск разом із перкусіоністом Олександром Береговським та піаністом Павлом Столбовим, чия, власне, ідея й лягла в основу треку «Isn`t She Wild?».  А решту партій на чудовому інструменті дудуку (у «Ne Kuny Me» та «Lola Bye») заграв Армен Кастандян.

Лишилось найскладніше — розповісти про «базового» звукорежисера проекту Юрія Акопа. Тобто, про людину, яка знає альбом від першого шуму до останньої ноти (хоча, мабуть, вже нічого й не пам‘ятає)… Про людину, яка не вважає за потрібне, щоб про неї писали, але не через скромність, а через кокетування... Власне, поза студією Юра — студент філологічного факультету НКТУ «КПІ». У вузькому колі також відомий, як Юрій Васильович, душа компанії та любитель текіли... Коли в когось єдиною рецензією на «The Worldest Music» є фраза «дуже добре звучить», я, звісно, не ображаюсь.

А тепер неможливе. Хоча, дійсно, що неможливого у тому, щоб розповісти про Геннадія Сидорова, з яким ми разом зробили 10 альбомів? Якщо серйозно, то саме йому належить ідея записати дудук та семпли у пісню «Ne Kuny Me», первинна ідея до композиції «Melele», яскраве соло у «Some Coffee In», кілька чудових гітарних рифів, «Telynka_Continental (Part ІІ)» повністю; ще багато чого, зокрема, терпіння ангела та вміння варити каву «Цитрон» смачніше, ніж у Львові. Отже, Аллах існує.

 
   
© 2007, Shopping Hour  
Shopping Hour The Worldest Music Персони Студія «Кофеїн» 4-й блок